• Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом, з радістю зустрічайте новий день.

• Не підганяйте дитину і не сваріть, коли вона щось не встигає, бо розрахувати час – це обов’язок дорослого.

• Не відправляйте дитину до школи без сніданку.

• Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень і дорікань.

• Зустрічайте дитину спокійно, лагідно, не задавайте одразу багато запитань (згадайте, як вам важко після робочого дня).

• Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану одразу, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.

• Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно. Налаштуйтеся на діалог.

• Не бажано одночасно з початком навчання у школі починати відвідувати нові гуртки та секції. Це може призвести до емоційно-психічного перенавантаження й ускладнити процес адаптації.

• Не можна виконувати одразу після школи будь-які завдання. Дитина повинна відпочити. Через кожні 15-20 хвилин робіть перерву на 10-15 хвилин. Якщо дитина потребує рухливості, надайте ій таку можливість.

• Під час виконання завдань не стійте над дитиною і не робіть замість неї, а надавайте їй можливість самостійно працювати.

• У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей : «Якщо ти добре вчитимешся, то …».

• Протягом дня знайдіть час для неділового спілкування з дитиною (не про завдання, виконані обов’язки, побутові справи) . Головними мають бути почуття і настрій дитини, її біль, радощі, відкриття.

• У сім'ї має бути єдина тактика спілкування та вимог всіх дорослих до дитини. Будь-які питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

• Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, до питань, що її турбують.

• Пам’ятайте, що навіть діти 6-7 років люблять казки, особливо перед сном, або розповідь, пісню, лагідні слова. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Ваша доброзичливість допоможе дитині у цьому.

• Можна засуджувати дії або вчинки дитини, але не її саму чи її почуття, якими б небажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, для цього був привід.

• Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками її поведінки. Тільки тоді вона буде дорослішати й ставати свідомою.

• Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама.

• Щоб уникати зайвих проблем та конфліктів, співставляйте власні очікування з можливостями дитини.

• Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи та результати навчання вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.