Початок юнацького віку…. Адаптація до навчання у старшій школі… З якими труднощами стикається десятикласник? Які задачі перед ним стоять? Як допомогти й вибудувати стосунки з уже майже дорослою дитиною?
Цей вік характеризується певними викликами й особливостями. Головна його задача – вибір життєвих цінностей, самовизначення (зрозуміти своє призначення, усвідомити себе в якості людини спільноти, зайняти внутрішню позицію дорослої людини).Психофізіологічні особливості: завершується фізичне дозрівання організму, гальмується темп росту, зростає м’язова маса й працездатність, швидкий розвиток спеціальних здібностей, сформованість розумових здібностей, а також розвиток самосвідомості, індивідуальності, формуються стосунки з протилежною статтю, постає питання вибору професії. І це завдання вибору свого життєвого шляху, життєвих цінностей стає як завдання першочергового значення. Саме від вчасної перебудови дорослими стосунків від дорослий-дитина на дорослий-дорослий із десятикласником залежить мікроклімат у родині і багато в чому успішне рішення цих складних задач. Юнак намагається позбутися надмірної опіки з боку дорослих, звільнитися від контролю і відстояти право на власний вибір у всіх сферах, наскільки це можливо. І якщо батькам (вчителям) не вдається вчасно перебудуватися, висловити довіру, надати можливості вибору, виникає спротив, або навіть бунт. Принаймні у царині інтересів, хобі, вибору друзів, зовнішніх ознаках відбувається відстоювання власної позиції, захист права вибору. Негативний сценарій – конфлікти, сварки, приховування, відсторонення, брехня, ворожі стосунки, формування аддиктивної поведінки, залежностей, потрапляння до сумнівних компаній, спільнот. Позитивний – збереження теплих, довірливих стосунків, розвиток впевненості, відповідальності, вміння приймати рішення, побудова чіткого плану реалізації себе у майбутньому, всебічний гармонійний розвиток.
Труднощі цього періоду: а) новий класний колектив (або долучення до нього нових учнів) й встановлення стосунків у ньому; б) адаптація до зростання труднощів, об’єму й нових вимог у навчанні; в) зміцнення мотивації до навчання, формування здатності брати відповідальність на себе за результати навчання і самовизначення також; г) побудова стосунків з протилежною статтю, перебудова спілкування на особистісне; д) професійне самовизначення, поглиблення знань про різні галузі, види діяльності, світ професій.
Одночасно у старшокласників спостерігається повернення зацікавленості навчанням ( на відміну від підліткового віку), прагнення довести свою спроможність вирішувати важливі речі у своєму житті, що зазвичай приносить позитивні емоції як батькам , так і вчителям. Але важливо замислитися, чи є у десятикласника необхідні навички учбової діяльності, чи здатен він до теоретичного мислення, оперування науковими поняттями, чи справляється він із значно збільшеним навантаженням ? Необхідно уважно відноситися до зацікавленості певними видами діяльності, професіями, допомогти поглибити знання й підтримати у виборі. Цей вік сповнений і сумнівів, і екзистенціальних питань, і спроб знайти ( перш за все у собі самому) власну унікальність, неповторність. Нажаль часто буває так, що батьки або бажаючи «подовжити дитинство», або відтермінувати вирішення питання: «Ким бути? Які у дитини здібності?» нав’язують навчання у старшій школі замість вибору навчанню у коледжі, опануванням професією. Тим саме перетворюють ці роки на ледь стерпне «пересиджування», вважаючи що ситуація якось вирішиться сама собою. Десятикласник в цей час, відчуваючи що йому нудно, нецікаво, і він не встигає за іншими, втрачає довіру до дорослих, віру в себе, мотивацію брати на себе відповідальність і щось взагалі вирішувати в своєму житті. А дорослі в цей же час постійно вимагають: Ну що, обрав вже куди підеш вчитися? Чому погані оцінки?.... Підтримка і розуміння, вивчення особливостей і допомога юнакові в цьому віці, співпраця й обмін думками із вчителями, вчасне звернення до фахівців – запорука і успішної адаптації, і вирішення задач самовизначення та вибору оптимального шляху навчання у майбутньому. Тільки так можна допомогти старшокласнику стати впевненою у собі, успішною особистістю, класним фахівцем, закоханим у свою професію; а також зберегти близькі і теплі стосунки у родині й дружні в колективі.
На останок хочу звернути вашу увагу ще й на те, що думка однолітків, уподобання кумирів в цьому віці здаються більш важливі й значущі, ніж дорослих. Але саме дорослі власним прикладом демонструють моделі поведінки, як краще побудувати стосунки з оточуючим світом. І які саме будуть ці моделі – залежить вже від вас….

• Сприймайте свою дитину-юнака як дорослу людину, що вже може взяти на себе відповідальність за свої вчинки, є досить самостійною, має свої інтереси, свої погляди на життя, які можуть не збігатися з вашими.
• Обов’язково радьтеся з дітьми, як із дорослими, коли приймаєте важливі рішення. І не просто вислуховуйте їх думку, а і враховуйте її.
• Давайте можливість побути наодинці, поважайте приватність листувань, право на свій особистий простір.
• Дозволяйте виявляти самостійність, давайте право вибору, якщо це не шкодить життю чи здоров’ю. Не критикуйте і не робіть зауважень при сторонніх, краще концентруйтеся на позитивних якостях, рисах, докладених зусиллях.
• Розвивайте світогляд, сприяйте розширенню її інтересів.
• Вислухайте свою дитину, якщо вона бажає з вами чимось поділитися, щиро підтримуйте її.